Шо і казати, окрім фізичного здоров’я, ментальне у війну є одним із найважливіших. Бо якщо від ракет можна вкритися, то від власних думок не втечеш – і цей кругообіг може стати фатальним фактором.
Ось вам декілька порад, які допоможуть зберегти свою психіку у такий важкий час.
Щось бісить? Не треба відчувати за це провину. Сумуєте – плачте. Радієте – смійтеся. Пам’ятайте – ви маєте право на будь-які емоції. Та називати їх потрібно своїми іменами – не приховувати, не сублімувати, а називати й проживати сповна. Тоді ці емоції будуть мати вихід, а не накопичуватмуться як сніжний ком.
Новини – це, в сухому залишку, короткий контент. Навіть якщо не дивитися на стрес, який є зараз в нашому житті і який новини провокують, це контент, що знижує рівень концентрації уваги.
Тому – читайте книжки, статті, дивіться фільми, малюйте – намагайтеся зосередитися на чомусь довше ніж на півгодини. І ви помітите наскільки краще ви будете реагувати на стрес.
Здоров’я психологічне тісно пов’язане з фізіологією. Здоровий сон, їжа – не коли згадали, а коли потребує організм, необхідні вітаміни, мінімум або зовсім без шкідливих звичок, підтримання водного балансу – все це запорука того, що ви будете себе гарно почувати – і фізично, і морально.
Марно думати, що ось-ось закінчиться війна і ми повернемося до життя. До того, що було, або як розпочнемо нове! Але так як було вже не буде ніколи. перш за все тому, що ми вже самі зовсім інші.
Чекати коли закінчиться війна теж не гарно, бо, на жаль, ми не знаємо точної дати. Десь почули, що от через 2 тижні, а якщо не сталося – депресія.
Тож не будуйте марні надії та живіть тут і зараз. Ні, ми не кажемо, що потрібно зневіритися, ми кажемо, що потрібно не відкладати життя та вміти адаптуватися.
Спершу надягніть маску на себе, потім на сусіда. Тож спочатку допоможіть собі, а потім вже іншим. Теж саме стосується коли хтось працює і отримує зневагу, що не волонтерить. Або волонтерить, а не “піднімає економіку”. Або купив собі нову спідницю, а не відправив на ЗСУ. Або випив кави, а хтось в підвалі.
Відчепіться від інших, турбуйтеся про себе, але не забувайте все ж, що ми живемо в війні. Робіть щось тільки із відчуття ресурсу. Повірте, ті, хто допомагає аби ж тільки виставити на показ – теж не дуже круті. Більшість волонтерів роблять мовчки, або ж нікого не цькують, що той не волонтерить. І ті хто забиває та відхрещується також не молодці.
Дивіться на себе, турбуйтеся про себе, віддавайте коли є що віддавати, трішки поступіться, але все ж піклуйтеся про себе, не забувайте, бо якщо віддавати все або намагатися встигнути все і одразу – можна швидко вигоріти.
Все буде Україна! Ми все переможемо та станемо сильнішими – немає сумнівів!